Вітаю Вас Гость
Головна | Реєстрація | Вхід
Архів записів
Меню сайту
Пошук
Календар свят і подій.

Каталог статей

Головна » Статті » Психологічна служба » консультпункт

КРУГЛИЙ СТІЛ для батьків «Переваги та необхідність здобуття дитиною дошкільної освіти за рік до навчання в першому класі»

КРУГЛИЙ СТІЛ

для батьків 

«Переваги та необхідність здобуття дитиною дошкільної освіти за рік до навчання в першому класі»

Порядок денний

  1. Презентація учителя  початкових класів  ЗОШ №2
  2. Мотиваційна готовність дитини до школи.
  3. Готовність до школи -  завдання діагностики
  4. «Відкритий мікрофон»
  5. Вправа " Три дороги"

Завідуюча Доброго дня, шановна громада!

   Ми раді вітати вас в стінах дошкільного навчального закладу «Дзвіночок»

  Одним із пріоритетних напрямків роботи нашого закладу є наступність в роботі ДНЗ та школи. Запрошуємо вас взяти участь в роботі круглого столу

"Скоро нас чекає школа»"

 метою нашої зустрічі є ознайомлення з інформацією , яка полегшить процес  адаптації дітей до школи, мотиваційно підготує батьків. Ви матимете можливість познайомитись :

  • зі складовими поняття " готовність дітей до школи";
  • методиками , які сприяють виявленню готовності конкретної дитини до школи.;
  • Познайомитесь з вашим  майбутнім  вчителем
  • отримаєте ряд корисних порад та цікавої інформації

 

учасниками круглого столу будете ви , шановні батьки

                вчителька  ЗОШ №2

               вихователі

               музичний керівник

              завідувач ДНЗ

Закіньчиться літо

Покосяться ниви,

У садах доспіють

Яблука і сливи.

 Вересень малечу

В класи зазива…

День такий знаменний

Раз в житті бува…

                            Г. Бойко

    А й справді, ще не так багато залишилося. І сьогодні ми ще раз поведемо розмову про те, наскільки наші діти готові до шкільного навчання, що можна ще під коректувати. Цей процес спрощується завдяки перебуванню дитини ще в дошкільному закладі. Але не дивлячись на це змінюється позиція самої дитини – вона стає школярем, учнем. Це її перша соціальна роль. безтурботний час дозвілля змінюється обов'язковими справами, які вимагають відповідальності  -  слухати вчителя, виконувати вимоги програми, неухильно дотримуватись шкільних правил.

        Вирішальним є те, що дитина 6 років може бути ще не готовою сприйняти всі ці зміни у своєму житті, соціальному статусі.

Готовність дитини до школи залежить пере­дусім від батьків. Якщо дитина відвідує дитя­чий садок, то це залежить від вихователів, адже підготовка дитини до школи передбачена про­грамою дитячого садка.          

   Особливої уваги потребують так звані «до­машні діти», які не відвідували дитячий садок. Вони, як правило, менш комунікабельні, важче встановлюють контакти з учителем, однолітками, не дуже комфортно почуваються  в ко­лективі, бояться залишатись у школі без батьків.

Часто батьки, а іноді й учителі, вважають ос­новними показниками готовності до школи оз­найомлення дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак дослідження показують, що це мало впливає на успішність навчання. Відсутність цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх формування передбачаєть­ся програмою та методикою навчання.

Психологічна готовність до школи це та­кий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування навчаль­ної діяльності.

Компоненти психологічної готовності:

• мотиваційний;

• інтелектуальний;

• вольовий;

• емоційний;

• особистісний.

   Готовність до школи... батьків

СПРОБУЄМО ВИЗНАЧИТИСЬ

         Школа. На довгі роки вона стане тим середовищем, яке впливатиме на розвиток та становлення особистості вашої дитини. І те, як саме батьки сприймають школу і яку форму взаємодії з нею та власною дитиною-школярем обере , характеризуватиме... вашу готовність до школи.

             Спробуйте визначитись, обравши з відповідей найбільш близький вашій думці варіант.

Школа —це:

а) той найближчий до будинку родини заклад, який на­вчить дитину слухатися і знати те, що треба;

б) престижна приватна освіта, що гарантує якість, бо про­понує платне навчання;

в)  не випадковий вчитель, якому ми (батьки] віддамо власну дитину і тим станемо співавторами її успіхів та помічниками в усьому;

г) ваша власна особлива думка (тут і далі).

Вчитель —це:

а)  навчаюча, виховуюча/контролююча і караюча дер­жавна посадова особа;

б) особа, професійний обов'язок якої якісно вчити і вихо­вувати;

в) особистість, яка покликана плекати особистість;

г) ваша власна особлива думка (тут і далі).

Моя дитина — це:

а) чистий аркуш, на якому вчитель і батьки пишуть долю майбутньої людини;

б) частка родини, з якої батьки прагнуть зробити те, чого не досягли самі;

в)  особистість, що формується і живе вже зараз, має право на свої потреби та інтереси, вимагає нашого повного розуміння, довіри, допомоги;

г) ваша власна особлива думка (тут і далі).

Домашнє завдання — це:

а) традиційна форма продовження навчання через об­маль часу на уроках;

б) спроба закріпити набуті знання і навички вдома без обмеження часом і додатковими вимогами;

в) можливість самовиразитись дитині за умов, що зміст і його форма матимуть творчий характер;

г) ваша власна особлива думка (тут і далі).

Оцінка — це:

а) традиційна й обов'язкова форма заохочення та пока­рання за навчання;

б) необхідний стимул, атрибут здобуття знань, який спо­нукає до навчання;

в) умовний, не завжди об'єктивний, спосіб дати характе­ристику якості праці, яку доклав учень;

г) ваша власна особлива думка (тут і далі).

Батьки школяра — це:

а)  спрямовуюча, контролююча та караюча інстанція у житті дитини;

б) помічники в роботі, а в деяких випадках — виконавці шкільного замовлення;

в) активні співавтори навчально-виховного процесу, які можуть і мають право стати рівноправними учасниками ре­формування освіти

г) ваша власна особлива думка (тут і далі).

              Якщо в більшості чи в усіх позиціях ви обрали варіант

в) або спробували самі висловитись з приводу цього і частко­во маєте на увазі варіант в), то ваша батьківська готовність розділити всі шкільні проблеми і успіхи з вашою дитиною знаходиться на високому рівні усвідомлення.

            Якщо ви поділяєте в більшості позицій думки, запропоно­вані у варіантах а) чи б), то ви з вашою дитиною опинитеся (у кращому випадку) по «різні боки барикад» або станете додатковим фактором у проблемі шкільної дезадаптації (у гіршому випадку)

 

Вольовий компонент виявляється в умінні керувати своєю поведінкою, у пев­ному рівні розвитку довільності пізнаваль­них процесів.

Навчання в школі потребує довільного сприймання, тобто вміння не тільки слуха­ти, а й чути вчителя, товаришів, довільного запам'ятовування й відтворення, вміння довільно виконувати дії, робити не тільки те, що цікаво, а й те, що потрібно, дово­дити розпочату справу до кінця.

 

Емоційний компонент готовності виявляєть­ся в тому, що дитина іде до школи із задоволен­ням, радістю, довірою. Ці переживання роблять її відкритою для контактів з учителем, новими товаришами, підтримують впевненість у собі, прагнення знайти своє місце серед однолітків. Важливим моментом емоційної готовності є переживання, пов'язані з самою навчальною діяльністю та її першими результатами.

Особистісний компонент готовності перед­бачає кілька показників:

 Самооцінка дитини шестирічного віку. До початку навчання в школі у дитини має бути сформована адекватна самооцінка. Самооцінка визначає характер ставлення до різних видів діяльності, впливає на взаємини з однолітками, вчителем, стимулює або затримуспросування школяра в навчальній діяльності.

Наприкінці дошкільного віку дитина праг­не узгодженості свого ставлення і оцінки ото­чення з оцінками і ставленням дорослого. Цією особливістю шестирічки треба вміло ко­ристуватись дорослим у формуванні самооц­інки дитини. Адже самооцінка значною мірою визначає рівень активності особис­тості. Діти з високою самооцінкою почува­ються в класі більш упевнено, сміливо, актив­но виявляють свої інтереси, ставлять перед

собою вищу мету, ніж ті, хто за рівних умрв занижує самооцінку.

•  Рівень домагань. Йа підставі самооцінки складається і рівень домагань, який, на погляд дитини, їй під силу. Популярність дитини у групі, її загальна самооцінка залежить насампе­ред від успіху, який вона намагається здобути в сумісній дитячій діяльності. Таким чином, якщо забезпечити успіх діяльності малоактив­ним шестирічкам, які не користуються значною популярністю серед дітей, то це може привести до зміни їхньої позиції і стати ефективним за­собом нормалізації відносин з однолітками, підвищити самооцінку дітей, їхню впевненість у собі.

  • Навички спілкування:

• сформованість у дитини ставлення до вчи­теля ,володіє особливими соціальними функціями;

• розвиток необхідних форм спілкування з однолітками  (уміння встановлювати рівноп­равні стосунки тощо).

Навички спілкування дитини з дорослим дуже важливі, але цього недостатньо для форму­вання комунікабельності. Вони повинні допов­нюватись розвитком уміння спілкуватись, взає­модіяти з ровесниками.

Спілкування з однолітками сприяє успішній адаптації в дитячому колективі, допомагає на­лагоджувати стосунки, зважаючи на думку ото­чення, без прагнення зайняти кращі ролі з ви­користанням залякування, погроз, конфліктів.

  • Сформованість уявлень дитини щодо певної статі і володіння відповідними формами поведінки.

Отже, готовність дитини до школи, її май­бутній успіх тісно пов'язані з тим, як вона ставиться до школи, наскільки контактує з одно­літками і дорослими, як поводиться в конфлікт­них ситуаціях.

Психологи встановили, що серед «важких» підлітків 48,7 % у 7-річному віці не хотіли йти до школи, 25,3 % байдуже ставились до навчан­ня у школі, а у 20,2 % було зафіксоване бажання вчитися, але їх приваблювала зовнщшя, фор­мальна сторона.

       

 

 

 

Мотиваційний компонент відображає бажан­ня чи небажання дитини навчатися. Він дуже важливий, бо від нього залежить входження ди­тини в нову для неї діяльність, яка відрізняєть­ся від ігрової своєю обов'язковістю, розумовим напруженням, необхідністю подолання труднощів тощо.

          Деякі діти полюбляють зовнішні атрибути школи ( форма, ранці, оцінки тощо), але це не є визначальним для того, щоб дитина гарно навчалася. Власне навчання, як серйозна змістовна діяльність, яка приводить до певного результату( я вже вмію читати, писати краще ніж..) – ось що головне в мотивації до навчання.

     Для дітей, які в навчанні бачити лише зовнішню привабливість, труднощі виникають від того, що треба змінювати поведінку: сидіти на уроках, робити після школи завдання, ретельно працювати над помилками.

Розрізняють внутрішні, або пізнавальні, мо­тиви учіння, що характеризуються потребою в інтелектуальній активності, пізнавальний інте­ресом; і зовнішні, або соціальні, що виявляються в бажанні і займатися суспільно значущою діяль­ністю, у ставленні до вчителя  як до представника суспільства, авторитет якого є бездоганним.

Внутрішні та зовнішні мотиви учіння скла­дають внутрішню позицію школяра, яка є одним з основних показників психологічної готовності до навчання.

Про наявність внутрішньої позиції учня мож­на говорити, якщо дитина:

• ставиться до вступу до школи та до перебу­вання в ній позитивно, навіть в умовах необов'язкового відвідування школи прагне занять специфічно шкільного змісту;

• виявляє особливий інтерес до нового, влас­не шкільного змісту занять, віддає перевагу уро­кам грамоти та лічби, а не Заняттям дошкільно­го типу (малювання, співи, фізкультура тощо), має належне уявлення про підготовку до шко­ли;

• відмовляється від характерної для дошкіль­ного дитинства організації діяльності та пове­дінки (віддає перевагу колективним класним за­няттям, а не індивідуальному навчанню вдома; позитивно ставиться до загальноприйнятих норм поведінки (дисципліни);

• віддає перевагу традиційному для навчаль­них закладів способу виявлення рівня її досяг­нень (оцінка) перед іншими видами заохочен­ня, характерними для безпосередньо-особистісних відносин (солодощі, подарунки);

• визнає авторитет учителя.

При вивченні мотиваційної готовності до навчання необхідно насамперед діагностувати внутрішні мотиви (наприклад, шляхом бесіди). Педагогічна робота в перші тижні навчання дітей у школі має бути спрямована на форму­вання внутрішніх мотивів навчання.

А чи готові ви віддати дитину до школи, якою стежкою ви її відправите.

Вправа " Три дороги."

Перед вами 3 стежини: чорна, помаранчева, зелена, ці стежини ведуть до порога школи. Оберіть, будь – ласка, якою стежиною піде до школи ваша дитина…

Колір стежини означає, якою мірою ви хвилюєтесь коли дитина почала відвідувати школу.

ЧОРНА – велике занепокоєння"

ЗЕЛЕНА – помірне;

ПОМАРАНЧЕВА – занепокоєння відсутнє.

Інтелектуальний компонент готовності ди­тини до школи передбачає:

І. Пізнавальні навички.

Навчайте своїх дітей найпростішим формам порівняння, аналізу, синтезу, вмінню робити узагальнення, навчайте спостережливості. (Наприклад, покажіть дитині будь-який предмет і попросіть розповісти про нього все, що він знає. «Яблуко кругле, солодке, з обох боків рожеве». Ось і все, що дитина може сказати. Ваше завдання направити увагу дитини на з'ясування всіх ознак і властивостей предмета, а також розширити знання дитини про те, де воно росте, як утворюється, скільки достигає тощо).

Дуже доцільно в цьому випадку загадувати дитині загад­ки, які ті із задоволенням відгадують. Можна пропонувати загадки з неповними ознаками. (Наприклад, красивий, смачний, достигає в кінці літа... «Помідор», «Ні, кавун».- виникає дискусія, протягом якої з'ясовується, що ви не уточнили певних ознак). Це дуже важливі пізнавальні за­вдання. Вони розвивають у дитини готовність до засвоєння достатньо складного навчального матеріалу.

Систематично потрібно проводити з дітьми спостере­ження за природою. Спостерігати за деревом, квіткою, пта­хом. Дитина не тільки побачить зміни в житті рослин, але й з вашою допомогою усвідомить причини цих змін.

Більше потрібно тренувати дитину в розповіді. Тема роз­повіді може бути будь-якою (гра дітей, опис тварини, пере­гляд діафільму, прогулянки).

Важливо, щоб дитина навчилася розповідати без додат­кових питань з боку батьків, навчилася цілісно передавати те, що спостерігала або бачила, використовуючи при цьому правильні форми слів і висловів.                                  ' -'.

II. Навчальні навички.

Часто батьки вважають, що підготувати дитину з матема­тики — це навчити рахувати до 100,1000... Математичне мислення пов'язане насамперед не з цим, а з вмінням зна­ходити певну залежність величин, орієнтуватися в матема­тичній ситуації, виконувати цілий ряд логічних операцій. Слід навчати поняттям «більше», «менше», «дорожче», «дешев­ше», «порівну». (Як зробити більше, менше, як зрівняти?). Для цього потрібно використовувати різноманітний ма­теріал: конструктор, кубики, смужки паперу. Навчити зби­рати об'єкти за зразком і за поданими умовами. Ово­лодінню навичками рахунку допомагають різноманітні до­ручення. Навчайте дітей відраховувати, викладати, при­носити певну кількість предметів за названим числом. (На­приклад, «Принеси стільки тарілок, скільки у нас членів сімі Рахуй, скільки потрібно покласти ложок, чи всім вистачить, скільки не вистачає»).

Знайомте дітей з цінами, вартістю, кількістю. Також потрібно допомагати дітям здобувати навички порядкового рахунку в межах 10. Це робиться під час гри. (Наприклад, постав іграшку в ряд і порахуй їх зліва направо: перша, дру­га, третя тощо. Потім одну з них заберіть. Дитина повинна визначити, яку за рахунком іграшку забрали. Або попросіть принести четверту, шосту тощо. Або при малюванні. Дається завдання дитині намалювати п'ять червоних кру­жечків, а на четвертому провести зелену смужку).

Подібні завдання подобаються дітям. Таким чином вони без труднощів опановують порядковий рахунок. Наведемо приклади ще декількох важливих ігор-завдань.

Граючись з кубиками, запропонуйте розташувати їх у різних поєднаннях: 3 і 1,2 + 2,1. + 3. Нехай дитина ^пробує розкласти число на два менших: 6 = 4 + 2,5 = 1 +4 тощо.

Для свідомого оволодіння рахунком важливо навчити ди­тину розуміти вираз «до» і «після».

Важливо до школи навчити також дитину за допомогою Загальновідомої мірки виміряти довжину, ширину, висоту предметів, визначати об'єм посудин. (Наприклад, навчи­тись визначати, скільки склянок, ложок води входить у чай­ник, глечик, горнятко. Поміряти практично, скільки входить, на скільки більше?].

[ Під час прогулянок розвивайте окомір дітей, навчайте пе­ревіряти його за допомогою умовної мірки (кроку). | Навчайте також своїх дітей орієнтуватися в часі. Для цьо­го потрібно привчити їх вкладатися у відведений час при ви­конанні якоїсь роботи (малювання, конструювання, приби­вання).

Прагніть, щоб діти знали назви місяців, послідовність днів [тижня і пір року, визначали час за годинником з точністю до півгодини.

|  Важливо навчити дітей орієнтуватися не тільки в часі, але й у просторі, так, щоб з'явилося розуміння понять «від» і І«до», «вперед» - «назад», «вниз» — «вгору», «праворуч» — ліворуч».

Корисною нам здається і гра «Вгадай, що змінилося?». Суть її в тому, що ви пропонуєте дитині подивитись на пред­мети, а потім заховати один або змінивши його місце, пропонуєте вгадати, що змінилося.

| Якщо діти люблять малювати, можна задавати їм інші за­вдання. Просимо, наприклад намалювати три зелених кружечки у правому верхньому кутку, під ним — два червоних, зліва від червоних — ще що-небудь. Це робиться з метою навчити дитину розрізняти верх—низ, правий і лівий бік на аркуші паперу.

Ви запитаєте, а як бути з письмом?

Наша відповідь — поступово вчити писати. Дуже важливо при цьому дотримуватись вимог до посадки дитини, розта­шування зошита, правильного тримання ручки. Недотри­мування цих вимог призводить до негарного почерку, вик­ривлення хребта.

Крім того, доцільно заохочувати дітей до ліплення, конструювання, друкування і малювання. Такі види діяль­ності добре розвивають дрібні м'язи руки.

 

 

 

БАТЬКИ МОЖУТЬ ОБРАТИ ДВА СПОСОБИ  НАВЧАННЯ ДИТИНИ.

Перший - коли дитина відвідує дитячий садок і навчально-виховні зав­дання зреалізовуїоться відповідно до державних програм і стандартів, які спрямовані на забезпечення її всебічного і гармонійного розвитку. При цьо­му дитина одержує багато корисних звичок і навичок співжиття у колективі, уміння спілкуватися з людським, природним і предметним середовищами, контактувати з однолітками і дорослими, тобто набуває елементарного со­ціального досвіду.

Другий шлях - коли батьки лише на час занять приводять малюка у дитя­чий садок. Дитина при цьому одержує певну суму знань, необхідних для на­вчання у школі, однак програє у плані соціальної адаптації.

Виступ вчителя.

 

Категорія: консультпункт | Додав: Вихователь (20.10.2016)
Переглядів: 182 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Категорії розділу
психологічна освіта [26]
консультпункт [24]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 353
Статистика

Онлайн всього: 9
Гостей: 9
Користувачів: 0
Електронна реєстрація
https://reg.isuo.org http://pedpresa.com Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України Priluki.info

Всі права захищені
ДНЗ №10 © 2017
Конструктор сайтів - uCoz